-
1 use
In1) вживання, застосування; користування, використанняto make use of smth. — користуватися чимсь
2) мета, призначення3) користь, вигода; рація, сенс, смислI have no use for it — розм. це мені зовсім не потрібно
4) здатність користуватися (чимсь)5) право користуванняshe gave her friend the use of her library — вона надала приятельці право користуватися своєю бібліотекою
6) звичка, звичай7) ритуал церкви (єпархії)8) тех. заготовка, болванкаIIv1) уживати, користуватися, використовувати, застосовуватиto use one's brains — мізкувати, метикувати
to use language — розм. лаятися
3) використовувати у своїх інтересах4) витрачати, використовувати, споживати5) проводити, витрачати (час)6) поводитися, обходитися (з кимсь)to use smb. like a dog — поводитися з кимсь, як з собакою
7) привчати8) мати звичку (тільки в past)I used to see him often — я, бувало, часто відвідував його
use up — а) витрачати, використовувати; б) виснажувати, знесилювати
* * *I [juːs] n1) використання, застосуванняto make use of smth — використовувати що-н., користуватися чим-н.
to make use of smb 's name — посилатися на кого-н.
directions /instructions/ for use — правила вживання
2) ціль, призначенняa tool with several uses — інструмент, що використовується для різних цілей
3) користь, толк, вигода4) здатність користуватися (чим-н.); право користування5) звичка, звичайuse and wont — звичайна практика: use is second nature звичка - друга натура
6) цepк. ритуал; чин ( літургії)II [juːz] v1) використовувати, користуватися, застосовуватиto use one's brains /one's wits/ = — мізкувати
may I use your name — є чи можу я посилатися на васє; використовувати в своїх інтересах
3) споживати, витрачатиthey use a ton of coal in a month — вони щомісячно витрачають тону вугілля; витрачати, проводити ( час)
4) ставитися, поводитися (з ким-н.); ставитися (до кого-н.)to use smb well [ill] — поводитися з ким-н. добре [погано]
5) привчати6) (тк. в past [juːst] з інфінітивом іншого дієслова) мати в минулому звичку робити щось7) cл. вживати наркотики8) дiaл., cл. часто відвідувати ( людину або місце) -
2 extended
adj1) протягнутий; витягнутий, розтягнутий; простягнений2) натягнутий3) тривалий, затягнутий; що триває надто довго4) продовжений, збільшений5) розширений, широкийin an extended sense — у широкому смислі; в розширеному значенні
6) розширювальний; поширювальний (про тлумачення закону)7) тех. нарощений8) військ., спорт. розімкнутий, розчленований9) грам. поширений* * *[ik'stendid]a1) протягнений; витягнутий; розтягнутий; натягнутий2) тривалий; розтягнутий; який затягнувсяextended storage — cпeц. тривале зберігання
3) розширений; широкий; розширювальний (про тлумачення закону, смисл слова)4) продовженийextended warranty — cпeц. продовжений термін гарантії; збільшений; подовжений
5) тex. нарощений; надставлений6) вiйcьк., cпopт. розімкнутий7) cпeц. протяжний, який має протяжність -
3 force
1. n1) сила; міць2) авторитет, престиж; вплив3) дієвість; чинністьin force — чинний; що має силу (чинність)
4) насильство, примусbrutal force — насильство, груба сила
by force — насильно, силоміць
5) озброєний загін; військове з'єднання6) the force — поліція7) звич. pl війська; збройні сили8) переконливість; смисл, рація, резон9) зміст, значення10) розм. водоспад, каскадby force of — за допомогою, шляхом
in force — військ. значними силами; усіма силами
2. v1) примушувати, змушувати, присилувати2) брати силоміць, застосовувати силу; зламувати; форсуватиto force a crossing — військ. форсувати річку
3) робити через силу4) надмірно напружувати; перенапружувати5) прискорювати (ходу тощо)6) тех. додавати обертів7) тех. перевантажувати (машину)8) тех. втискувати, вдавлювати; загнати, увіткнути9) втягти (у — into)10) видавити, вичавити (з — out of)11) начиняти; набивати вщертьforce back — стримати, приборкати; військ. відтіснити
force down — з силою опустити, зачинити; збити, знизити
force in — пробитися, прокласти собі шлях; продавити
force on — тех. запресовувати
force out — витісняти; видавлювати
force up — підвищувати, роздувати, наганяти
* * *I [fxːs] n1) сила, міцьwith all one's force — щосили; сила, вплив; авторитет, престиж
2) дієвість; дійсністьin force — діючий, чинний, який має силу (про угоду, документ)
3) насильство, примус5) переконливість; смисл, резон; смисл; значення6) фiз. зусилля, силаII [fxːs]force of gravity — земне тяжіння by force of... шляхом..., за допомогою...
1) v l. змушувати, примушувати2) застосовувати силу, брати силою; зламати (кришку, двері)3) насилувати, силувати; ґвалтувати5) прискорювати (крок, хід)to force events — форсувати події; тex. додавати обороти
6) тex. нагнітати, форсувати ( режим роботи); перевантажувати ( машину)7) мyз. форсувати ( звук)III [fxːs]1) to force smth; smb into smth увігнати, увіткнути, устромити що-небудь куди-небудь; загнати, уштовхнути кого-небудь куди-небудь; сунути, ткнути2) to force smb into smth залучити, утягнути, втягти кого-небудь у що-небудь3) to force smthout of smth — видавити, вичавити що-небудь з чого-небудь; to force smb out of smth витиснути, виштовхнути кого-небудь звідки-небудь
4) to force smth out of smb змусити, схилити кого-небудь до чого-небудь5) to force smth up (on) smb нав'язувати що-небудь кому-небудь -
4 pliable
adj1) гнучкий; пластичний2) зговірливий; поступливий; піддатливий; що легко піддається впливу* * *a1) який згинається, який гнеться, гнучкий; ковкий; м'який; пластичний2) який легко піддається впливові, згідливий, податливий, поступливий ( у негативному смислі); гнучкий -
5 point
1. n1) крапка; знакthree point fife (3.5) — три цілих і п'ять десятих (3,5)
exclamation point — амер. знак оклику
2) мат. точка3) фіз. стадія, критична точка4) позначка, поділка (шкали)5) мор. румб6) місце, пункт7) межа тарифної дільниці8) момент (часу)9) спорт. очко10) одиниця виміру12) пункт, питання, справа13) головне, суть, смисл14) мета, намір15) характерна (відмітна) риса16) стать17) кінчик, вістря; гострий кінець; наконечник18) амер. перо (металеве)19) спорт. укол21) гравіювальна голка; різець22) відросток рога оленя23) мереживо24) військ. головний дозор26) pl амер., розм. знаки розрізненняin point of fact — насправді, фактично
to make a point of smth. — надавати чомусь великого значення, старанно розглядати щось
bread and point — хліб та вода — ось і вся їда
2. v1) указувати, показувати (at, to)2) наводити, прицілюватися, цілитися3) бути спрямованим; дивитися4) зазначати; свідчити; говорити (про щось)5) мати за мету, прагнути6) загострити7) перен. пожвавлювати, надавати гостроти8) мед. дозрівати (про нарив)9) мисл. робити стійку (про собаку)10) ставити розділові знаки; робити паузи11) відокремлювати десятковий дріб крапкоюpoint out — зазначати, підкреслювати; виділяти, указувати
to point out mistakes — виділяти (указувати на) помилки
point up — підкреслювати, робити особливий наголос
* * *I ['pxint] n1) крапкаexclamation point — cл. знак оклику
decimal point — крапка, що відокремлює десятковий дріб від цілого числа; мaт. точка
point load — тex. зосереджене навантаження; фiз. стадія, критична точка; температура
freezing point — точка замерзання; cпeц. точка, позначка; поділка, точка поділу ( шкали); мop. румб; крапка ( у шрифті для сліпих Брайля); слід, відмітина
2) місце, пункт, точкаpoint of draw — aвт. заправний пункт
assembly /rallying/ point — місце збору; збірний пункт; поліцейський пост
3) станція; границя тарифної ділянки (на трамвайній, автобусній лініях)turning point — поворотний пункт; криза ( хвороби); поріг; край; грань
at /on/ the point of death — при смерті
5) cпopт. очко; cл. одиниця, очко (при обліку кількості прослуханих лекцій, виконаних лабораторних робіт); талон; купон; одиниця продовольчої або промтоварної картки; eк. пункт; пoлiгp. пункт; потрібний результат ( при грі в кості); кapт. очко; одна з 12-ти поділок на дошці для гри в триктрак6) місце приймаючого гравця ( крикет); приймаючий гравець ( крикет)7) рівень, стандарт; ступінь, степінь8) eл. точка приєднання споживаючого приладу; штепсельна розетка9) пойнт (одиниця ваги в ювелірній справі; =, 07 карата); товщина паперу (=, 0/ дюйма)10) кінець; висновок11) пункт; моментpoint by point — по пунктах; докладно, детально
points of defence — юp. заперечення відповідача по позову; питання, справа
fine point — деталь, подробиця
12) головне, суть, зміст; думка; позиція, точка зору13) мета, намір14) характерна рисаweak point — слабке місце, недолік; стать ( тварини); pl екстер'єр ( тварини)
15) сила, міць; колючість, уїдливість16) указування; натяк; порада, пропозиція17) icт. сигнал18) кінчик; вістря, гострий кінець; наконечник; кінчик підборіддя ( бокс)19) cл. ( металеве) перо20) мop. редька ( на кінці троса)21) штичок льодоруба ( альпінізм); зуб кішки ( альпінізм)22) укол ( фехтування); вiйcьк. удар багнетом23) мис, виступаюча морська коса; стрілка25) гравірувальна голка, різець ( гравера)26) зaл. перо або гостряк ( стрілкового переводу); pl стрілковий перевід28) миcл. стойка; прямий політ вгору ( сокола)29) icт. шнурок з металевими наконечниками ( який заміняв ґудзики)30) вiйcьк. головний або тильний дозор32) ( голкове) мереживо; мереживо, в'язане на спицях; стібок (на канві, полотні)33) cпopт. крос34) положення на пуантах ( балет)35) eл. контактний переривник ( у двигуні автомашини)36) гepaльд. частина щита ( яка визначає фігуру)II v1) (at, to) вказувати, показувати (пальцем, рукою; point out); (at) указувати ( на кого-небудь), виділяти; указувати ( на що-небудь), виділяти (який-небудь предмет з групи інших; point out); указувати, звертати ( чию-небудь) увагу; відмічати, підкреслювати ( часто point out)2) наводити, направляти ( зброю); прицілюватися, цілитися3) бути зверненим, спрямованим ( у який-небудь бік); дивитися4) (to) указувати, свідчити, говорити ( про що-небудь)5) мати на меті, прагнути6) (за) гострити; пожвавлювати; загострювати, надавати гостроти (словам, виразам; point up); мop. обробляти кінець "редькою"7) мeд. дозрівати ( про нарив)8) миcл. робити стойку ( про собаку)9) бyд. розшивати шви цегельної або кам'яної кладки10) ставити розділові знаки; ставити крапки (у стенографічних знаках, у словах семітських мов); намічати що-небудь точками; мyз. робити розмітку ( на хоровій партитурі); робити паузи (у мові, при читанні)12) мop. іти крутий бейдевінд13) (по) ставити ногу на пуанти; танцювати на пуантах14) натаскувати, готувати кого-небудь ( до змагань)15) миcт. переносити розміри з макета на камінь ( просвердлюючи отвори необхідної глибини)16) раціонувати, видавати що-небудь по картках18) метал. загострювати, гострити кінець (прутка, катанки)19) вставляти білі волоски ( у хутро) -
6 pliable
a1) який згинається, який гнеться, гнучкий; ковкий; м'який; пластичний2) який легко піддається впливові, згідливий, податливий, поступливий ( у негативному смислі); гнучкий -
7 purport
1. n1) сенс, значення; зміст, смисл2) мета, намір2. v1) означати, мати на увазі2) мати за мету, претендувати (на щось)* * *I n1) смисл ( який мається на увазі), суть, зміст; значення, цінність, сила ( аргументу)2) мета, намірII v1) мати на увазі, означати2) заявляти; претендувати3) мати на меті, мати намір -
8 force
I [fxːs] n1) сила, міцьwith all one's force — щосили; сила, вплив; авторитет, престиж
2) дієвість; дійсністьin force — діючий, чинний, який має силу (про угоду, документ)
3) насильство, примус5) переконливість; смисл, резон; смисл; значення6) фiз. зусилля, силаII [fxːs]force of gravity — земне тяжіння by force of... шляхом..., за допомогою...
1) v l. змушувати, примушувати2) застосовувати силу, брати силою; зламати (кришку, двері)3) насилувати, силувати; ґвалтувати5) прискорювати (крок, хід)to force events — форсувати події; тex. додавати обороти
6) тex. нагнітати, форсувати ( режим роботи); перевантажувати ( машину)7) мyз. форсувати ( звук)III [fxːs]1) to force smth; smb into smth увігнати, увіткнути, устромити що-небудь куди-небудь; загнати, уштовхнути кого-небудь куди-небудь; сунути, ткнути2) to force smb into smth залучити, утягнути, втягти кого-небудь у що-небудь3) to force smthout of smth — видавити, вичавити що-небудь з чого-небудь; to force smb out of smth витиснути, виштовхнути кого-небудь звідки-небудь
4) to force smth out of smb змусити, схилити кого-небудь до чого-небудь5) to force smth up (on) smb нав'язувати що-небудь кому-небудь -
9 ім'я
ІМ'Я в логіці - вираз мови, що позначає предмет або клас предметів; при цьому предмет розуміють як усе, що можна назвати. Якщо І. позначає один предмет, воно є власним, або одиничним, якщо клас предметів - загальним. Відношення між І. та предметом, який це І. позначає, є відношенням найменування або позначення. Його вивчає семантика в логіці. І. позначає предмет і виражає смисл. Різниця між функцією позначення і виразом смислу яскраво виявляється у тих випадках, коли порівнюють кілька І. одного і того самого предмета. І. завжди має смисл, але не в усіх мовах усі І. позначають предмет. -
10 практично-духовне освоєння світу
ПРАКТИЧНО-ДУХОВНЕ ОСВОЄННЯ СВІТУ - особлива форма освоєння (від нім. Aneignung - перетворення у своє), тобто діяльність переведення результатів взаємодії суб'єкта з об'єктом у людські якості. В такому розумінні поняття "освоєння світу" було введено Фоєрбахом та систематично розвинене Марксом, який поряд з духовно-теоретичною та матеріально-практичною формами вводив особливе П.-Д.о.с. Якщо пізнання має своїм результатом знання, котре пов'язане з усвідомленням істин, то П.-Д.о.с. спрямоване на осягнення смислів та цінностей, тобто вимірів людської залученості до результатів діяльності. П.-Д.о.с. - це особливий різновид духовного осягнення дійсності, яке здійснюється за схемами (чи процедурами) практичних дій; так, мораль чи релігія орієнтують духовність на правила людської поведінки чи обрядові дії (культ). З філософським, політичним, правовим та моральними регулятивами діяльності пов'язаний історичний зміст світогляду. Типовою формою П.-Д.о.с. є міф, що виникає в архаїчні часи як особливий стан культурної співучасті людини у всіх проявах буття і, навіть, як інструментальний засіб становлення порушеної етичної рівноваги у світі. Адже П.-Д.о.с. має своїм предметним полем сферу об'єктивованої фізичної реальності, а саме - олюднений світ. Тому з боку П.-Д. о.с. світ виступає як події, що запліднені потенційним словом, демонструють зустріч речі та знаку, окреслюють культурну реальність, що долає логічну відстань між суб'єктом та об'єктом (бо останні починають мотивувати один одного). У цій культурній реальності речі маніфестують духовне відлуння людської присутності у світі та можуть виступати емблематикою спілкування людини з буттям. У межах П.-Д.о.с. виникає феномен мудрості, як здатність не тільки пізнання істини, а й життя в істині. Врахування, поряд з теоретичним та практичним різновидами освоєння світу, духовно-практичної форми асоціює розгляд пізнання в ширшому (ніж у традиційній гносеології) смислі. Йдеться про пізнання в тому обсязі, в якому Гегель розробляв феноменологію духа. В сучасній філософії аналіз П.-Д.о.с. був здійснений науковцями Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ під керівництвом та за безпосередньою участю В.І. ІПинкарука у контексті розробки світоглядної проблематики.С. КримськийФілософський енциклопедичний словник > практично-духовне освоєння світу
-
11 семантика
СЕМАНТИКА у логіці ( від грецьк. σημαντικόζ - означальний) - розділ теоретичної логіки, що вивчає відношення виразів логічної мови до позначуваних ними об'єктів і змісту, який вони виражають. В С. формулюються правила, за допомогою яких можна було б визначити властивості правильно побудованих формул логічних теорій, які збігаються за обсягом з властивостями "бути істинним реченням", "означати", "набувати значення". Засобами С. уточнюються відповідно до потреб логічних теорій поняття: "смисл", "значення", "позначення", "ім'я", "судження", "виконуваність", "визначення", "істинність", "хибність", "логічна істинність", "аналітична істинність" тощо. С. можна побудувати суто формальним способом. Семантичні правила можна поділити на три групи: правила утворення, правила істинності і правила позначення. Ці групи відповідно визначають, які вирази даної логічної мови мають смисл, зокрема, які вирази слід вважати реченнями; які вирази слід вважати істинними реченнями; які об'єкти, властивості й відношення позначаються виразами даної логічної мови. Правила бажано формулювати так, щоб до будь-якого виразу формалізованої мови можна було підшукати значення в обраній області. Для розв'язання ряду порівняно простих задач С. використовують поняття "опису стану", тобто множини речень даної мови, яка для кожного елементарного речення містить або це речення, або його заперечення, але не одне й друге разом. Через поняття С. можна побудувати теорію індуктивних міркувань і теорію семантичної інформації для найпростіших випадків. Ширший клас семантичних задач розв'язується на основі теорії моделей (див. істина в формалізованих мовах). С. в логіці може розглядатись як частина семіотики. Перед С. виникає широке коло теоретико-пізнавальних питань, що з семантичного погляду є проблемами зв'язків між мовами та їхніми областями (тим, що ці мови описують). Оскільки С. має засоби формальної реконструкції понять "мова" та "область", ряд загальнофілософських проблем набуває логікосемантичних формулювань. -
12 софістика
СОФІСТИКА - 1) форма ведення дискусії, полеміки в такий спосіб, щоб переконати опонента, примусити його визнати певні твердження, в цьому ("позитивному") смислі практично збігається з поняттям еристики; 2) філософська течія (школа) в Стародавній Греції, створена софістами - першими платними вчителями філософії, риторики та еристики, що досягли значних успіхів у полеміці та розробили різні прийоми еристики; 3) у традиційно-негативному смислі, що також встановився вже в античній філософії - спосіб міркування, доказу, який спирається на навмисне порушення законів і правил формальної логіки, використовує хибні доводи та аргументи, застосовує, зокрема, софізми. В сучасному розумінні С. - особливий тип мислення, спосіб міркування та аргументації, налаштований на те, щоб переконати певного суб'єкта в істинності деяких тверджень (концепцій, теорій), примусити його прийняти ці твердження, не обмежуючи себе дотриманням вимог коректності раціонального обґрунтування та дискурсу, застосовуючи будь-які логічні, семантичні та риторичні прийоми (напр., умовиводи типу софізмів). Ясперс, аналізуючи "духовну ситуацію" XX ст., розглядав "сучасну С." як вираз неадекватного стану суспільної свідомості (духу) в кризових умовах т. зв. "масового порядку" (індустріального суспільства). Філософським і методологічним підґрунтям сучасної С. є прагматизм, релятивізм, конвенціоналізм, псевдодіалектика, інтелектуальний та моральний волюнтаризм. Суперечності, антиномії, кризові явища сучасного суспільства породжують особливі форми суспільного лицемірства, коли "дух перетворюється на С." (Ясперс), стає засобом приховування істини, породжує і використовує "мову маскування", що покликана шляхом створення ідеологічних, соціальних та політичних міфів слугувати могутнім структурам "масового порядку".В. Свириденко -
13 Шпет, Густав Густавович
Шпет, Густав Густавович (1879, Київ - 1940) - рос. філософ, психолог, мистецтвознавець, перекладач. Закінчив історико-філологічний ф-т Київського ун-ту (1905). 31907 р. проживав у Москві, приват-доцент (1910), а в 1918 - 1921 рр. - проф. Московського ун-ту. У 1920 р. організував перший у Росії кабінет етнічної психології. В 1923 - 1928 рр. - віце-президент Рос. академії художніх наук, директор Ін-ту наукової філософії Ф. ілософські погляди зазнали значного впливу феноменології Гуссерля. Концепція Ш. присвячена пошукам першопочатків буття, які він називав "смислами", "ейдосами", "ідеями". Згідно з теорією Ш., дійсність не просто "дається" в досвіді, вона "задана", а віднайти η зміст можна шляхом розкриття інтуїтивних актів людського розуму. Інтуїцію Ш. трактував у дусі раціоналізму Декарта, Спінози і Ляйбніца: інтуїтивне "узріння сутності" можна повністю виразити засобами дискурсивних логічних визначень; розум спершу бачить сутність (смисл) так само безпосередньо, як безпосередньо сприймаються чуттєво дані речі О. посередкування є моментом похідним, це - опис, доведення, інтерпретація. У творі "Внутрішня форма слова" (1927) викладена філософія мови як основа філософії культури, передбачено ряд ідей, актуальних у подальшому розвитку філософії, особливо у герменевтиці як у вченні про тлумачення текстів. Знав понад 17 мов. Багато уваги приділяв перекладу і коментарям творів світової, головним чином, англ. літератури (ІПекспіра, Байрона, Діккенса). Здійснив переклад "Феноменології духа" Гегеля, який було опубліковано в 1959 р. У1935 р. був безпідставно арештований, а в 1938 р. (точна дата не встановлена) розстрілянии»[br]Осн. тв.: "Явище і смисл" (1914); "Філософська спадщина П.Д. Юркевича" (1915); "Історія як проблема логіки" (1916); "Свідомість і її власник" (1916); "Нарис розвитку російської філософії" (1922 - 1923); "Внутрішня форма слова" (1927); "Вступ в етнічну психологію" (1927).Філософський енциклопедичний словник > Шпет, Густав Густавович
-
14 аналітична філософія
АНАЛІТИЧНА ФІЛОСОФІЯ - два пов'язані між собою напрями у філософії: логічний позитивізм та, як його суттєво видозмінене продовження, - лінгвістична філософія. Лінгвістичну філософію можна розглядати як певне відгалуження від логічного позитивізму, оскільки після її появи деякі з логічних позитивістів залишалися вірними основному духові логічного позитивізму. Хронологічні межі А.ф. - поч. 20-х - 60-ті рр. XX ст. У ширшому та вільнішому значенні висловом "А. ф." позначають таку тенденцію сучасної філософії, в якій існує підвищена увага до способу висловлювання думки, до аналізу та уточнення значень і смислів. Одним із перших джерел логічного позитивізму стали філософські праці Рассела "Наше знання зовнішнього світу" та "Філософія логічного атомізму". Рассел, заперечивши ідеалістичну онтологію Вредлі (духовна єдність буття), прийняв плюралістичну онтологію: першоелементами всього існуючого в його онтології є різнорідні види буття - такі, як ознаки та відношення. Ці першоелементи доступні досліднику у вигляді "фактів": Рассел не вважав їх ні ідеальними (суб'єктивними), ні матеріальними, а нейтральними. Тому свою концепцію він називав також терміном "нейтральний монізм". Другим засновником ідей логічного позитивізму був Вітгенштайн, який у 1921 р. опублікував "Логіко-філософський трактат", що став своєрідною програмою для логічного позитивізму. Висловом "логічний позитивізм" у його вузькому значенні позначають філософію Віденського гуртка, який виник у Відні на поч. 1920-х рр., і до якого входили Карная, Шлік, Нейрат, Фейгл та Вайсман. Висловом "лінгвістична філософія" позначають досить широкий філософський рух, започаткований у 30-х рр., основними центрами якого стали Кембридж та Оксфорд. Лінгвістичну філософію переважно важають варіантом А.ф. (хоча іноді її протиставляють А.ф., звужуючи поняття останньої до традиції логічного позитивізму). Засновником лінгвістичної філософії вважають "пізнього" Вітгенштайна, який переглянув свою філософську концепцію, сформульовану в "Логіко-філософському трактаті", і обґрунтував принципово відмінну від попередньої філософську концепцію. У розробці своїх нових ідей він зазнав деякого впливу "неореалізму" Мура, що ґрунтувався на реабілітації "здорового глузду". У цій праці зазнає принципового перегляду теорія значення і ставлення до повсякденної мови. Суть нової концепції полягала в тому, що значення не є предметом (як було прийнято в концепції іменування), а способом застосування висловів. Вітгенштайн, розрізняючи (слідом за Сосюром) мову і мовлення, показував це на прикладі гри в шахи: правила гри в шахи - це мова, а ті партії, які розігрують гравці, - мовлення. Звичайно, самі правила виникли в процесі гри і в результаті домовленості щодо правил використання фігур, але позаяк вони виникли, то з'явилася й різниця між самими правилами і їх використанням. Розуміння значення як способу застосування означало принципову зміну у філософській семантиці - перехід від т. зв. "реалістичної" семантики до прагматичної. У семіотиці прагматика, таким чином, мала включати також семантику. З цього погляду відкидалися деякі з принципів логічного позитивізму - передусім емпіричний фундаменталізм разом з принципом емпіричної верифікації. Метафізика та філософія ставали одним із можливих видів мовних ігор. Звичайна мова відтак більше не оцінювалась як недосконала (у порівнянні з штучною символічною мовою, пристосованою для логіки і математики). Оскільки первинною мовою була безперечно звичайна мова (адже штучні спеціальні мови виникли на її основі), то шляхом для з'ясування значення тих чи тих термінів може бути з'ясування тих первинних значень повсякденної мови, на основі яких був введений певний термін. Значення того чи того терміна потрібно розглядати з погляду історії його використання. Це пояснює те місце, яке в лінгвістичній філософії зайняла повсякденна мова та аналіз повсякденного застосування висловів для виявлення (часто прихованих, неусвідомлених) значень. Тому лінгвістична філософія має ще іншу паралельну назву - "філософія звичайної мови".В. Лісовий -
15 герменевтика філософська
ГЕРМЕНЕВТИКА ФІЛОСОФСЬКА - виникла і розвивалась, з одного боку, у річищі традиційної герменевтики (див. герменевтика) - як її відгалуження, з другого боку - Г.ф. є певним щаблем у процесі внутрішньої еволюції останньої, який суттєво оновлює і видозмінює її предметне поле. Спочатку Г. ф. розглядали як мистецтво тлумачення (ars interpretandi) текстів та інших проявів думки. Потреба у "культивації правильного тлумачення" виникла тоді, коли нашарування культури стародавнього світу ускладнили безпосереднє розуміння текстів, які вважалися зразковими. Після перших герменевтичних досліджень софістів і Аристотеля ("Про тлумачення") мистецтво інтерпретації набуває значної ваги й поширення. У наступні часи з'являються герменевтичні пояснення до тлумачення Біблії та спроби систематизації засобів, що уможливлюють і полегшують розуміння класичної та юридичної літератури. У Новий час термін "герменевтика" вперше вживає в 1629 - 1630 рр. страсбурзький філософ і теолог Даннгауер. На його думку, "загальна герменевтика" - це наука про засадничі принципи тлумачення письмових джерел із теології, правознавства й медицини. Формування Г.ф. відбувалося значною мірою як наслідок дослідження проблеми тлумачення у двох аспектах: 1) багатозначності знаків, 2) співвідношення тексту й буття. Універсалізація герменевтики, набуття нею філософського статусу здійснювалися завдяки поступовому усвідомленню щільного зв'язку цих двох аспектів і проблематизації методичного характеру герменевтики. Варіанти універсальної герменевтики, запропоновані Шляєрмахером іДильтеєм, містили ідею визначення смислу будьякого тексту в залежності від розуміння задуму автора, а не зв'язку між текстом і читачем. Г.ф. Гадамера відзначають: заперечення психологізму, властивого цим першим варіантам універсальної герменевтики, і наголошення на тому, що мова як комунікація є буттєвим простором зазначеного зв'язку. У праці Гадамера "Істина і метод. Основи філософської герменевтики" (1960) думку Гайдеггера про єдність розуміння із саморозумінням (буттям) інтерпретатора - т. зв. "герменевтичне коло" - узгоджено з думкою про мову як підставу "злиття горизонтів" тексту і читача. Отже, читання як своєрідна інтеракщя між текстом і інтерпретатором править тут за парадигму будьякого розуміння. Відмова від поняття "об'єктивного смислу", незалежного від цієї інтеракції, спонукає Гадамера критично поставитися до самого ідеалу методу в герменевтиці, оскільки поняття методу передбачає абстракцію об'єкта. Наголошуючи на тому, що герменевтика є насамперед практикою, Гадамер водночас підкреслює, що йому вдалося уникнути суб'єктивації смислу, притаманної попередній універсальній герменевтиці Г. оловний недолік останьої в тому, що вона опосередковувала "об'єктивний смисл" (у необхідності якого вона не сумнівалася) дослідженням авторського бачення смислу свого тексту, тобто дослідженням предмета, який принципово не об'єктивується. Г.ф. трактує комунікацію як традицію, чия мовна та історична природа забезпечує істинність розуміння. Існування в традиції як спосіб осягнення істини має, за Гадамером, структуру герменевтичного досвіду, що його як "досвід світу" він протиставляє "науковому досвіду", крізь призму якого дивилася на поняття істини попередня філософія. Досвід світу, утворений з істин філософії, мистецтва та історії, має історичний характер. Це означає, що старий досвід не просто усувається новим чи повторюється, він визначає спосіб засвоєння нового й також зазнає змін під його впливом. У цьому плані Гадамер обмірковує значення упереджень для розуміння. Істинність смислу як відповідність буттю не означає незалежність від напередвизначеного традицією, адже саме традиція є буттям, яке передує нашим актам рефлексії, бо ми самі завжди вже занурені в неї. Інтерпретація, що сягає істинного смислу, здійснюється в межах самовиявлення текстом умов існування свого смислу. Проте інтерпретація - не відтворення смислу, вміщеного автором у тексті, а саме творення смислу в зустрічі з текстом як "носієм" смислу (комунікація). Наше розуміння водночас експансивне й співвідносне, тобто спонтанність його смислотворної дії обмежена іманентною необхідністю тексту, що належить традиції і нашим передрозумінням. Тому істина скінченна, а ми завжди упереджені, хоч і не приречені підпорядковувати думку одним і тим самим упердженням. Навпаки, засвоєння нового смислу дозволяє не лише усвідомити умови його розуміння, що їх диктує традиція, а й висвітлити власні упередження, тобто краще зрозуміти себе. Незалежність від будь-яких упереджень є, на думку Гадамера, теж упередженням, до того ж, хибним. Втім, якщо розглядати ідеал неупередженого розуміння як засаду традиції Просвітництва, перед Гадамеровою герменевтикою постає проблема різноманітності й суперечливості традицій, що поновлює питання про істинність і вимагає нових роз'яснень щодо ототожнення традиції з буттям. До численних спроб обмежити гадамерівський історизм належать варіанти герменевтики Апеля, Габермаса й Рикера. Апель аналізує комунікацію, що уможливлює розуміння з точки зору виокремлення її трансцендентальних умов, тим самим повертаючись до метафізичного поняття буття. Габермас звертається до ідеї герменевтичного методу, який має сприяти усуненню перекручених форм комунікації. Рикер доповнює філософську герменевтику семіотичним аналізом і намагається в ній інтегрувати різні методи інтерпретації.А. БогачовФілософський енциклопедичний словник > герменевтика філософська
-
16 догматизм
ДОГМАТИЗМ - методологічна позиція (спосіб мислення і відповідний спосіб дій) суб'єкта, який послідовно дотримується в пізнанні, переконаннях та способі життя застарілих поглядів (ідей, теорій, норм та правил), незважаючи на зміну ситуації, нові умови буття чи критику своєї позиції (як вияву консерватизму, шаблонності мислення). Вразливість позиції Д. полягає в її неефективності, невиправданості, недоцільності при зміні (іноді багаторазовій) життєвих ситуацій, коли дотримання старих поглядів заважає вирішувати нагальні теоретичні і практичні проблеми. В історії філософії термін "Д." мав різний смисл В. античній філософії скептики (Піррон, Зенон) називали догматиками тих, хто вважав можливими достовірні, незаперечні висловлювання про речі. Фр. Бекон протиставляв емпіризм і Д., розуміючи під останнім спекулятивно-умоглядний, авторитарно-схоластичний спосіб мислення, який нехтує досвідом і створює псевдонаукові, апологетичні щодо церковних авторитетів системи. Кант під Д. розумів спосіб філософування, який, спираючись на певні поняття, ідеї і категорії, приймав їх як щось безсумнівне, "само собою зрозуміле", без спроби критичного аналізу походження, правомірності і обґрунтованості цих понять та ідей. Гегель під Д. розумів метод мислення "розсудкової метафізики", яка дотримується однобічних розсудкових визначень, розглядаючи їх "непорушними і істинними в їхній відокремленості". В XX ст. термін "Д." набув негативного сенсу, стосуючись не лише оцінки методологічних орієнтацій суб'єкта, а й його політичної, ідеологічної, економічної, соціокультурної діяльності, коли людина діє лише відповідно до звичних, фетишизованих програм, а результати своєї діяльності ставить поза будь-яким сумнівом, абсолютизуючи їх цінність. Поняття Д. визначає стан духовного життя в т. зв. "традиційних суспільствах" чи ідеологічні процеси в тоталітарних державах сучасності. Д. характеризує також ідейні течії традиціоналізму та консерватизму. В умовах сучасного плюралістичного світу, з його тенденцією до постійних інновацій та модернізацією форм життя й культури, домінування Д. в інтелектуальному житті суспільства веде до його консервації і стагнації, блокує можливості соціального розвитку В. одночас реальною є небезпека звинувачення в Д. будь-якої тенденції зберегти стабільність певних культурних цінностей, традицій поведінки і мислення тощо. Д. протистоїть критицизму і скептицизму, які є цінними і необхідними формами духовного життя, але беззастережне поширення яких є такою ж загрозою для культури, як і панування необмеженого або фанатичного Д.В. Свириденко -
17 escape
1. n1) втеча2) порятунок, визволення3) перен. відхід від дійсності4) мед. витікання; виділення5) витік (газу)6) тех. випуск, вихід (пари)7) помилка, описка8) гріх9) спалах; вибух10) юр. в'язень, який утік з в'язниці11) спорт. ривок12) водоскид на каналі2. v1) утекти, вчинити втечу (з в'язниці тощо)2) врятуватися; уникнути (небезпеки тощо)3) вириватися (про слова тощо)4) випадати (з пам'яті тощо)5) просочуватися; звітрюватися* * *I [i'skeip] n1) втеча; втеча від життя, замикання в ( самому) собі2) рятунок, порятунок3) витік (газу, пари); мeд. виділення, витіканняescape of blood — кровотеча; випуск (газу, пари); тex. випускний отвір
6) гiдp. скидання, водоскид на каналі7) фiз. вивільнення, виліт ( частинки)8) юp. ув'язнений, який здійснив втечу9) cпeц. перехід; вихідII [i'skeip] v1) тікати ( з ув'язнення); здійснювати втечу; іти ( від повсякденного життя), відключатися3) вислизати, випадати ( про смисл)4) вирватися (про слова, стогін)5) cпeц. випаровуватися, витікати; просочуватися6) фiз. вивільнятися, вилітати ( про частинку) -
18 latent
adjприхований, у прихованому стані; латентнийlatent period — мед. інкубаційний (латентний) період
latent energy — фіз. потенційна енергія
latent heat — фіз. приховане тепло
latent image — кін. а) непроявлений негатив зображення; б) приховане зображення
latent meaning — таємний смисл, приховане значення
* * *I nневиявлений відбиток пальця; слабкий відбиток, який можна все-таки виявитиII a1) прихований, латентний, у прихованому станіlatent energy — фiз. потенційна енергія
2) який не розкрився, не виявився, не здійснився -
19 extended
[ik'stendid]a1) протягнений; витягнутий; розтягнутий; натягнутий2) тривалий; розтягнутий; який затягнувсяextended storage — cпeц. тривале зберігання
3) розширений; широкий; розширювальний (про тлумачення закону, смисл слова)4) продовженийextended warranty — cпeц. продовжений термін гарантії; збільшений; подовжений
5) тex. нарощений; надставлений6) вiйcьк., cпopт. розімкнутий7) cпeц. протяжний, який має протяжність -
20 деструкція
ДЕСТРУКЦІЯ - одне з центральних понять онтології Гайдеггера, що означає не "негацію" чи "руйнування", а стратегію оновлення філософської метафізики Заходу, її переосмислення й нове прочитання, сходження до дедалі більш зрілих станів. Д. - це завжди жива практика позитивного смислобудування, смислотворчості, спонтанне саморозгортання філософської думки. Словом "Д." Гайдеггер намагався підкреслити, що його уявлення про індетерміністський процес історичного становлення культури філософування суттєво відрізняється від усіх попередніх: від ніцшеанської "переоцінки усіх цінностей", гегелівського "зняття" (aufhebung), марксистського "заперечення заперечення", кантівської "критики". За Гайдеггером, деструктурувати будь-який стародавній текст означає не ліквідувати, а творчо поновити, перепрочитати, переписати його. Така Д. тексту включає дві епістемічні операції. 1) Розбір стародавнього тексту на його найпростіші "смислоносії" (носії базових метафор, інтуїцій, архетипових смислів, образів), тобто на елементи, які все ще здатні нести одвічні смисли тієї культури, яку репрезентує даний текст. Ця епістемічна операція руйнує архаїчну структуру тексту, його цілісність, замкнутість і породжує уявлення про анігіляцію тексту. Але це уявлення є ілюзією: текст вмирає у формі архаїчної структури, щоб відродитися в культурі деструктора вже у формі нової структури. 2) Відродження цієї нової структури за допомогою операції конструювання. У ході цієї операції деструктор підшукує або створює для елементів смислоносіїв стародавнього (або чужого) тексту адекватні деривати в мові своєї культури і з них, відповідно до своєї інтуїції, конструює нову структуру тексту. В результаті стародавній текст відроджується у вигляді нової структури. Це і є той процес "смислобудування", який у Гайдеггера позначений словом "destruktion", а в Деррида - спочатку метафорою "прочитання", а потім неологізмом "деконструкція".О. Соболь
См. также в других словарях:
виражально-смисловий — а, е. Який виражає смисл, сенс чого небудь … Український тлумачний словник
підпростір — тору, ч., мат. Деяка множина R1, яка міститься у лінійному просторі (R), який сам є простором в тому ж смислі, що і простір R … Український тлумачний словник